Консультпункт

Кожен з батьків рано чи пізно стикається з труднощами у вихованні дитини, відчуває невпевненість, розгубленість перед тією чи тією педагогічною проблемою. Найчастіше батьків непокоїть питання ПОВЕДІНКИ: що треба робити щоб дитина поводилася добре без примусу і покарань.

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

Ліпше тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їх природну цікавість.

Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаэте.

Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку

дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте

бути більш терпимими до маленьких та хворих

дітей.

На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися результативн однак незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливим та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумылими. Пам’ятайте: коли дитина дістала ляпоса, вона стає надто сердитою,

знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

З дорослішанням дитини покарання і заохочення стають все меньш результативними

Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні з старшими дітьми, а з меншими – використовуйте такти переключення уваги.

Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення.

Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у що одягтися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини.

Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.

Саме любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Цікавтеся тим, що робить і відчуває ваша дитина.

Усі взаємостосунки, зокрема й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь- яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна

відчути радість батьківства.

Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної

слушної нагоди.

Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, і яки незрозумілим здавався вам світ дорослих, якщо з вами чинили несправедливо.

Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її

докладати до цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.

Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого.

Дозволяйте дитині брати участь у прийняті рішень, особливо тих, що

стосуються її.

Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось

неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому.

Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Плануйте розпорядок дня.

Малі діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватися чіткого

розпорядку дня.

Будьте послідовними в дотримані правил, встановлених у вашій сім’ї.

Намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил

маленькими дітьми. іншого –

відміняються.

Не забувайте про власні потреби.

Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви

відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі.

Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що

втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити,

принизити чи вдарити її, залишити дитину на кілька хвилин, порахуйте

до десяти і заспокойтеся.

І пам’ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе.

Україна зобов’язалася дотримуватися принципів Конвенції Організації

Об’єднаних Націй з прав дитини. У цій Конвенції виголошено, що діти

мають право, одним з яких є право на захист від будь-яких фізичного і

психічного насильства та навмисного приниження.

Консультація для батьків
«Формула здорового батьківства»
Це - порадник татам і мамам, яким іноді важко зрозуміти свою дитину і вибрати потрібну тактику виховання в тій чи іншій ситуації.
Запропоновані знання і практичні поради охоплюють періоди дошкільного та молодшого шкільного дитинства, пояснюють їх особливості і стратегію правильної поведінки батьків та їхніх дітей. Вони спрямовані на формування порозуміння і взаємин між ними.
Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас - неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім'ї. Проте є об'єктивні дані, пов'язані із закономірностями психофізичного розвитку особистості в цілому і в кожний віковий період зокрема. Знання цих даних дозволяє не тільки забезпечити своєчасність і повноцінність її розвитку, але й створити для Цього процесу найсприятливіші умови. Ці умови мають враховувати не тільки потреби, але й можливості дитини, сприяти поліпшенню мікроклімату в сім'ї.
Пропонований матеріал написаний з урахуванням таких знань та потреб сучасної сім'ї і суспільства в гуманізації міжособистісних стосунків. Він спонукає до аналізу власного досвіду виховної діяльності і конкретних проблемних ситуацій, своєї стратегії і тактики виховання, що слугує гарним стимулом до самовдосконалення.
Кожна дитина, незалежно від віку, відчуває природну потребу у фізичній і психологічній безпеці. Створювати умови для безпечної поведінки малюка має сім'я, організовуючи сімейне виховання з позицій інтересів дитини. Але ці інтереси завжди мають зворотний зв'язок: у перспективі - це гарантована захищеність самих батьків. Але як її досягти? У чому полягає мудрість сімейного традиційного виховання?
Як показує багатовіковий досвід, формула здорового батьківства виводиться з двох основних компонентів - із любові і вимогливості як до дитини, так і до себе. Ці компоненти є рушійною силою для цілої системи стимулів і стримувань поведінки. Зосередженість тільки на любові і недооцінювання вимогливості може викликати неповагу до батьків і їхнього авторитету. Авторитарність, командний стиль виховання створює гнітючу атмосферу в сім'ї, ображає малюка і дає йому підстави вважати, що його не люблять, що він нікому не потрібний. А це значить, що в прояві почуттів потрібно завжди прагнути до їх розумного балансу.
Що необхідно для досягнення достатнього ступеня психологічної захищеності в сім'ї і батьків, і дітей?
Насамперед це:
1. Встановлення певних меж діяльності - не жорстких, але й не безконтрольних;
2. Навчання і стимулювання адекватного прояву емоцій;
3. Встановлення для самих батьків певних принципів і норм поведінки, а саме:
• прийняття малюка таким, який він є від природи, без критики й осуду;
• повага і схвалення дитини як особистості, а не внаслідок її догоджання батькам;
• визнання того, що потреби дитини в створенні умов для її повноцінного розвитку - законні;
• розуміння значимості дитини для батьків і для держави;
• виконання стосовно дитини функцій захисника її інтересів і співучасника її справ;
• уміння втішати дитину, коли вона відчуває біль, невпевненість, переживає стрес;
• прийняття дитини як цілісної особистості, а не судження про неї і її можливості за окремими рисами характеру й окремими вчинками;
• постійний аналіз батькам власної виховної діяльності та її результатів;
• розуміння того, що дитинство - це не підготовчий етап до життя, а саме життя, коли відбувається формування особистості.

Домогтися таких стосунків у сім'ї можна, забезпечивши наступні умови:
• виховання і розвиток ціннісного ставлення до життя, до кожної окремої особистості;
• формування потреби розуміти інших людей, поважати їхню гідність;
• забезпечення таких стосунків між батьками і дітьми, сутність яких полягає у взаємній турботі, наповненні життя доброчинністю;
• накопичення досвіду гуманних взаємин і поведінки в емоційно насичених ситуаціях, які потребують співчуття, співпереживання і збереження власної гідності;
• використання кращих традицій етнопедагогіки, народної мудрості виховання.
Ці загальні принципи, норми й умови виховання створюють основу сімейного добробуту і забезпечують порозуміння батьків і дітей. Вони можуть бути конкретизовані в різноманітних ситуаціях, але суть має залишатися саме такою. У ній полягає головне правило сімейної педагогіки: стався до своїх дітей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Завжди!
Чи є конкретний механізм поведінки батьків у тих чи інших виховних ситуаціях? Так, його можна виробити, виходячи із знання загальних закономірностей виховання, специфічних умов його здійснення в кожній окремій сім'ї та індивідуальних особливостей кожної дитини. Тобто, проблема розв'язання ситуації криється насамперед у її знанні, розумінні і спеціальній готовності.
Важливо запам'ятати: перш ніж чогось очікувати від дитини, потрібно переконатися, що вона вас розуміє і що вона може це виконати.

«Вплив телебачення на розвиток дитини»

У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:
1. Зниження фізичної, інтелектуальної та соціальної активності. Коли дитина дивиться телевізор, вона втрачає інтерес до інших видів діяльності.
2. Агресивна поведінка: жорстокість, агресивність телегероїв підвищують агресивність дитини в житті.
3. Поява страхів: дитячій свідомості властиво все сприймати буквально. Екран має ту ж силу, що й реальні події. Навіть якщо дитина не боїться «страшних» героїв під час перегляду, вона може згадати побачене потім і злякатись уві сні. Діти починають розуміти різницю між реальністю й вигадкою тільки в шкільному віці.
4. Зниження соціальних цінностей. Деякі передачі пропагують терпимість, уміння ділитися, доброту й чесність.
5. Невміння долати проблеми. Дитині, повністю відданій телевізору, згодом важче приймати рішення, нелегко долати труднощі.
6. Затримка інтелектуального розвитку та соціальної адаптації.
7.Слабкий розвиток уяви і творчих здібностей. Візуальна інформація простіша для сприйняття і, за рідкісними винятками, залишає мало місця для міркувань і творчих ідей.
8. Ослаблення зв’язків із родиною та зовнішнім світом.
Є й інший аспект впливу телебачення на життя дитини. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками. У цьому випадку телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак, за умови правильного використання всього матеріалу передачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:
1. Установлення меж. До 18 місяців діти взагалі можуть обходитися без телевізора. З 18 місяців півгодини в день – цілком достатньо, починаючи з 2 років – не більше 1 години.
2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду передачі.
3. Правильне планування часу.
4. Спільний перегляд телепрограм дає змогу корегувати побачене, пояснювати вчинки героїв.
5. Творчий підхід може виявитися в переказуванні побаченого дитиною або в зображенні малюнків на теми побаченого.
6. Уникнення використання телевізора як винагороди або покарання, тла чи засобу розслаблення.
7. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.
8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.
Щоб оцінити взаємини в трикутнику «Дитина – батьки – телевізор» спробуйте відповісти на запитання тесту, наведеного нижче:

1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше ніж півгодини на день?
2. Чи швидко вона погоджується відійти від «блакитного» екрана?
3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми з телеманією?
4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?
5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?
6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її віку?
7. Чи можете ви сказати, що знаєте не всі улюблені телепередачі своєї дитини?
8. Чи є у вас «дорослі» телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?
9. Чи караєте ви дитину «відлученням» від телевізора?
10. Чи трапляється, що дитина без дозволу вмикає телевізор у будь-який час, коли їй заманеться?
Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас є привід говорити про те, що в дитини телезалежність і слід вживати заходи для того щоб позбавити дитину від цієї залежності.