Робота з батьками

Родина і дошкільний навчальний заклад – два суспільних інститути, які звкладають фундамент майбутнього. У них одна мета: виховати здорову, соціально адаптовану, всебічно розвинену людину з високим інтелектуальним, творчим та духовним потенціалом.

     Для зацікавлення батьків спільною роботою, наш педагогічний колектив вже кілька років працює над проблемою взаємодії дитячого дошкільного закладу з родинами вихованців, пошуком нових сучасних форм і методів співпраці, які дають змогу враховувати актуальні проблеми батьків, сприяють формуванню активної батьківської позиції у питаннях розвитку, виховання і навчання дітей, допомагають встановити партнерські стосунки між батьками і вихователями, батьками і дітьми, вихователями і дітьми.

      Педагогічний колектив в роботі з батьками передбачає:

        Педагогічне спілкування «на рівних», за якою нікому не належить привілей указувати, контролювати, оцінювати;

          Можливість об’єднувати зусилля педагогів і батьків щодо розуміння дитини, вирішення її індивідуальних проблем, оптимізації її розвитку;

       Створення умов для спілкування батьків між собою, обміну досвідом сімейного виховання.

                        Результативність цієї роботи є:

     Залучення батьків до життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі;

     Згуртуванню батьків та обміну досвідом сімейного виховання;

     Зростання авторитету батьків серед дітей та аторитету педагогів серед батьків.

    Структурна модель роботи з батьками.

Соціальний паспорт сімей      

           вихованців дошкільного 

                навчального закладу складає:

       Національність:  українці – 65%

                                         росіяни  – 31%

                                             інші        – 4 %

      Освіта :  вища  -  12%

                            середня – 20%

                            не закінчена вища спеціальна – 65%

                            не закінчена саредня – 3%

     Матеріальний стан:  високий – 1%

                                            достатній – 40%

                                            середній – 50%

                                            низький &ndamso-spacerun: yesnbsp;nbsp;img alt= style= nbsp;nbsp;nbsp; nbsp; sh; 9%

   Не однорідний стан сімей виправдовує наявність різних освітніх інтересів та потреб батьків. В установі продовжується вивчатися запит на освітні послуги потреб сімей.

             Як звертатися до дітей?

Психологи дійшли висновку, що є слова й вислови, які начебто  й  необразливі,  однак за частих повторень дратують  не  менше,   ніж   справжня   брутальність.

                     ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ.

     Усвідомлюючи свою величезну відповідальність  за долю сина чи доньки, батьки мають докласти максимум зусиль щоб зберегти сім’ю. Але, якщо відновити сім’ю неможливо, слід зробити все, щоб її руйнування дитина постраждала якнайменше. У цьому допоможуть поради, подані нижче.

1.  Частіше ставте собі запитання: чи добре моїй дитині зі мною?
2.  Психологічний момент розлучення – момент повідомлення дитині про нього. Треба своєчасно, правдиво інформувати сина чи доньку про те, що батьки вже не житимуть разом. Подумайте, як би ви самі почувалися, коли б людина, яку ви любите, пропала,  і ви не знали б де вона. Приховувати факт розлучення набагато небезпечніше, ніж сказати правду. Наприклад мама сказала, що тато поїхав у відрядження, і син чекає, фантазує, як вони зустрінуться,але з часом розуміє, що відбувається щось не те – батько не повертається. Отже, йому сказали неправду…
3.  Частіше розмовляйте з дитиною і в доступній формі, враховуючи вікові, індивідуальні особливості, поясніть причини розлучення та запевніть, що тата й мама люблять її, як і раніше. Адже любов батьків до дитини не залежить від яких обставин.
4.  Якщо ви любите свою дитину, попри події, що сталися у вашому житті, поясніть їй,що в батьків можуть бути якість негативні риси характеру, але вони завжди люблять свою дитину і завжди захищатимуть її.
5.  Реакція дитини на повідомлення про розлучення батьків залежить від індивідуальності самої дитини, тому важливо в цей період правильно реагувати на переживання малюка, щоб своєчасно надати йому психологічну допомогу.
6.  Щиро розмовляючи з дитиною, ви надаєте їй можливість відкрито проявляти свої почуття.
7.  Дитина ні в якому разі не повинна почуватися винною в розлучення батьків. Не можна казати: «Ти погано поводишся, от тато і не прийде до нас!». Такі звинувачення спустошливі для дітей. Відчуття провини зумовлює формування почуття власної неповноцінності, особливо воно підсилюється тим, що значна частина сварок батьків до розлучення точилася навколо питань виховання, а отже, оберталася навколо дитини.
8.  Почуття захищеності мають підкріплювати і мати, і батько.
9.  Не створюйте коаліцій: ваша дитина не тільки має право на любов обох батьків, а й право самій любити вас обох!
10.  Знайдіть у собі сили поговорити з дитиною і заспокоїти її, переконати в тому, що любляча матуся завжди буде поруч.
11.  Пам’ятайте, навіть маленькі діти переживають не просто розлучення своїх батьків, вони переживають своє власне розлучення з одним із них.
12.  Розлучення батьків віднімає в дитини частину її особистості, почуття захищеності, впевненості у  завтрашньому дні, почуття того, що її люблять, віру у власну здатність любити.
13.  Щодо проблем, пов’язаних з вихованням дитини, то батьки, навіть після розлучення мають зійтися на одній системі цінностей, в якій збережуться цінності родин, в яких виховувалися самі чоловік та жінка. Тоді діти почуватимуться впевненіше й дотримуватимуться загальної системи цінностей батьків.
14.  Якщо один із батьків «вилучений із системи» (Г.Вебер), тобто з родини, то дитина «переполовинена», вона відчуває душевну порожнечу, а це може призводити до депресії. Зцілення від депресії можливе, якщо фізично вилучений батько буде психологічно прийнятий у родину. Прийняття дитиною батька та матері – процес, який не залежить від їхніх якостей і є цілющім для малюка.
15.  якщо діти після розлучення живуть з одним із батьків, пам’ятайте – вони просто живуть у вас, ви не можете забрати їх в іншого члена подружжя. Діти завжди належать обом батькам. Тому треба заздалегідь домовитись, з ким залишиться дитина після розлучення. Мати й батько мають показати дітям своєю поведінкою, що вони залишаються їхніми батьками, навіть якщо подружжя й розпалося.
16.  Малюк може бути у порозумінні із самим собою та зберегти свою ідентичність тільки у тому разі, якщо буде в порозумінні зі своїми батьками.
17.  Якщо в житті людини не було любові, то в ньому може трапиться насильство.

Мудрець Ошо сказав: «Якби тебе любила хоча б одна людина, якби ти міг любити хоча б одну людину, то ти знайшов би, що у твоєму житті є сенс, «аромат». запам’ятай цей мудрий вислів.

                                         БАТЬКИ – ДЗЕРКАЛО ДІТЕЙ

         Щира любов до дітей завжди переповнює серця батьків.  Але проблема полягає в тому, як цю любов висловити, сформулювати доступною крихіткам мовою. До того ж ця тема складна, вона щільно переплітається з питанням стосунків між батьками. Що більше віддалені тато з мамою, то менше щирості й відвертості між ними, то складніше довести їм свою безумовну любов дитині.

     Новонароджені малюки неймовірно залежні, бо сприймають світ переважно завдяки інстинктам і через емоції. Крихітки завжди вельми чуттєво реагують на психологічний стан матері. Вони ще не розмовляють, не оцінюють ситуацію, майже нічого не бачать, але завжди чітко розуміють настрій близьких людей та ставлення до себе.

    Згадайте, з яким задоволенням малюки засинають у матусі під грудьми, насолоджуючись молочком. Вони відчувають увагу, радість, щирість і любов. Якщо маля годуватиме адаптованою сумішшю медсестра, - ви бачите різницю. Дитина також буде доглянута й сита, але емоційно її стан відрізнятиметься.

    В ідеалі, любов батьків до дітей має бути безумовною. Але, звичайно, досягнути цього стану вкрай важко. Стільки всього впливає на наші почуття! Що вже говорити про індивідуальний настрій дорослих…

    Часто нам дуже не подобається поведінка малюків, іноді вона просто дратує. В цю мить завжди вельми гірко й прикро! Здається, що всі зусилля на виховання дитини даремно витрачені. Але пройде трохи часу, і злість минеться. Та якщо ми не вибачимось перед малюками за власну реакцію на його помилку, важко буде довести дитині, що любиш її понад усе.

     Варто завжди пам’ятати, що батьки виявляють свою любов до дітей не лише словами, а й дітьми. І коли безумовна любов гарненького, пухкенького немовляти переростає в більш умовну любов до старшої дитини, сприймається нею вона теж дещо інакше.

    Проаналізуйте свою поведінку. Ви хвалите, цілуєте, обіймаєте та всіляко підтримуєте свою дитину, але якщо вона демонструє хорошу поведінку й увагу до вимог дорослих? Чи можете ви приголубити доньку або сина просто так? Якщо ви не демонструєте своїх теплих почуттів, дитині може видатися, що ви любите не її, а лише її ідеальну поведінку. Така позиція неприпустима. З неї й починається відчуженість.

     В одній своїй книзі автор надає класифікацію способів вираження любові: контакт очей,  фізичний контакт, пильніша увага й дисципліна. Причому він наголошує на особливій важливості кожного способу й пояснює потребу використання їх усіх у комплексі (дисципліна, як наголошує автор, не є синонімом покарання).

    Проаналізуйте ваші стосунки з дитиною. Чи всі перелічені аспекти вираження почуттів є у ваших стосунках? Навіть, якщо ви виховуєте хлопчика, не потрібно боятися обіймати та цілувати його. Ви не розбещуєте крихітку, ви демонструєте свої почуття.

     Батьки – дзеркало дітей. Поведінка дітей часто демонструє прийняті в сім’ї

правила та закони. Часом мама і тато дивуються деяким виявам своїх дітлахів, наголошуючи на тому, що вони на навчили їх «такого». Але ми забуваємо, що діти сприймають не лише наші текстові повідомлення й вербальні повчання, вони завжди невпинно спостерігають за нами.

    Діти вчаться через моделювання побачених ролей. Тобто вони зростають за образом близьких людей та подібністю до оточення. Якщо ви при дитині голосно сперечаєтесь, кричите , спльовуєте в присутності інших, кидаєте сміття будь – де та проходите крізь без черги, чому вони не можуть скопіювати цю поведінку? Іноді деяким самовпевненим батькам потрібно кілька днів уважно поспостерігати за поведінкою своїх дітей, щоб відкоригувати власну.

   Трапляються й інші ситуації. Я зустрічала батьків, які пишаються поведінкою своїх дітей, бо вони спокійні, ввічливі, завжди виконують прохання чи накази, не капризують і вважаються взірцем для оточення. Мене такі діти лякають.

    Маля від народження має цікавість, безмежну енергію та жагу до відкриттів. Це шлях до набуття нових знань і навичок. Дітки мають бути активними й веселими. Якщо малюк перетворюється  на безвідмовного робота в результаті сурового виховання та різних дисциплінарних хитрощів – це дорога в прірву.

     На мою думку, залякані діти рано чи пізно обов’язково вибухнуть. Адже не можливо все життя стримуватися та накопичувати негатив. У підлітковому віці чи пізніше власні бажання почнуть переважати бажання батьків, і тоді налагодити приязні стосунки буде вкрай важко. Тож навіщо втрачати час?

      Дайте крихітці насолоджуватись дитинством! Демонструйте свою любов усіма важливими засобами! Будьте щирими й відкритими!  Діткам потрібна ваша увага, а не бездоганна  система покарань.

                         ДИТЯЧІ ЗАПОВЕДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ,   

                                 БАБУСЬ   ТА    ДІДУСІВ.

1.  Шановні батьки, пам’ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу вчить мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.

1.  У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у Ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас має роботи.

3.   Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене   

  досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу,  

  кидаю м’яча тощо.

                     ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДОРОСЛИХ

                                      ІЗ  ДІТЬМИ

                          «Батькам про права дітей».

   У стосунках із дітьми слід опиратися на позитивні риси особистості.

1.  Показуючи власний приклад позитивної поведінки, не припускайтеся розбіжностей між словами і власними діями. Правило: «роби, як роблю», а не «роби, як я кажу».
2.  оцінювати не думку, емоції дитини, а її поведінку. Порівнювати її не з однолітками, знайомими, а з тим, якою вона була раніше.
3.  Навіювати дитині позитивне, заохочувати її до позитивного.
4.  Жити сьогоднішнім днем, а не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого
5.  Не проживати життя замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі потреби. Не розв’язувати задачі за дитину, а спонукати її до логічного мислення, до самостійного розв’язання будь – яких задач, життєвих ситуацій.

   Дитячий садок разом із сім’єю має забезпечити фізичне, психічне здоров’я дитини, її усебічний гармонійний розвиток, здобуття життєвого досвіду, стати своєрідним посередником між сім’єю та широким світом. А ознайомлення дошкільників із правилами дитини – це перші кроки до пошуку, який здійснює і наш дошкільний заклад, це – громадянська позиція більшості педагогічних колективів України.

                  ДИТЯЧІ ЗАПОВЕДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, БАБУСЬ ТА ДІДУСІВ.

1.  Шановні батьки, пам’ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу вчить мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
2.  У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у Ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас має роботи.
3.  Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу, кидаю м’яча тощо.